Земельна ділянка на продаж у Caminho da Cruz Negra

Чудова садиба з 25 га землі в Арруда-душ-Віньюш, що складається з пасовищ, оливкових дерев, виноградників, фруктових дерев, коркових дубів та ріллі.

Включає міську частину з будинком у руїнах на першому поверсі, площею забудови 240 м² та прибудинковою територією 1 840 м².

Власність ідеально підходить для інвестицій у сільський туризм, педагогічну ферму, органічне землеробство, вирощування зернових, сільське господарство та виноробство.

З 230 000 м² у зоні НЕ RAN (Національний сільськогосподарський заповідник) можна побудувати до 12 720 м² (5% від загальної площі) для туристичного підприємства.

Ця фантастична садиба розташована трохи більше ніж за 30 хвилин від Лісабона та за 10 хвилин від розв'язки автостради A10.

Власність пропонує спокій сільської місцевості з легким доступом до всіх міських зручностей.

Чудова інвестиційна можливість.

Кардосаш - це парафія муніципалітету Арруда-душ-Віньюш, округу Лісабон. Вона розташована на схід від центру муніципалітету, на відстані близько 4 км.

Парафія має площу 6,01 км² і налічує 836 мешканців (за даними перепису 2011 року), розподілених між населеними пунктами Кардосаш, Покаррісаш, Касал Нао-Ха, Орта-душ-Вельюш, Рондулья, Палмейро, Байша-ду-Лінью, Фонте-Нова, Крузейраменту-даш-Кардосаш, Росіу-даш-Кардосаш та Вале-Флореш.

Топонім "Кардосаш" походить від латинського "cardosus", що означає "земля, де багато чортополоху".

З інформації, що зберігається в Торре-ду-Томбо, випливає, що Кардосаш був філією парафії Богоматері Спасіння міста Арруда, від якої він був відокремлений Апостольськими Буллами в 1562 році, створивши регіон Сан-Мігел-даш-Кардосаш.

У 18 столітті Кардосаш був парафією, яка щорічно представлялася народу в неділю Великодня. Священик отримував винагороду у шістдесят два мішки оливкової олії, бочку вина в суслі, два глечики оливкової олії та сім тисяч реалів готівкою.

Під час землетрусу 1 листопада 1755 року, за даними, Кардосаш був найменш постраждалим місцем у Лісабонському окрузі, лише кілька черепиць на церкві зсунулися, кілька цеглин на Хресті впали, а в Дзвіниці та Сакристії з'явилися тріщини.

Згодом, протягом двадцяти років, відбулися різні зміни щодо муніципалітету, до якого він належав. У 1877 році він став частиною муніципал